• Перевидання роману окремою книгою
• Нове авторське оформлення
Це історія двох незнайомців, що розділили одну долю - долю біженців. Наївний молодий Людвіг Карен та цинік Йозеф Штайнер змушені тікати з нацистської Німеччини. Вони більше не мають ні батьківщини, ні минулого, ні майбутнього. Є тільки "тут" і "зараз". Людвіг потрапляє в тюрму через відсутність документів на проживання. Саме тут доля зводить його зі Штайнером, який стане наставником для наївного молодого хлопця. Його провідником у тяжке та непросте життя емігранта. Доля готує їм чимало випробувань. Вони блукатимуть самотні та зневірені передвоєнною Європою, переслідувані страхом, голодом та злиднями. Війна відібрала у цих двох усе. Залишила тільки право зостатися людьми. Та право любити. Але чи стане їм на це сил? Бо війна не лишає в серці нічого, крім пустки, ненависті та… надії.
Еріх Марія Ремарк — один із найпопулярніших та улюблених німецьких письменників двадцятого століття.
Ремарк народився в Оснабрюке, Германія, у католицькій робочій родині 22 червня 1898 року. У 18 років він потрапив до армії, а 12 червня 1917 року був направлений на Західний фронт. 31 червня отримав поранення у ліву ногу, праву руку й шию та провів останок війни у воєнному госпіталі у Германії. Після війни він працював бібліотекарем, вчителем, журналістом, редактором, бухгалтером.
У 1929 році опублікували свій найбільш відомий роман — «На західному фронті без змін» під псевдонімом Еріх Марія Ремарк (він змінив друге ім’я на честь своєї матері, яка померла у 1918 році), який описував жорстокість війни з точки зору 20-річного солдата. Потім вийшли ще кілька антивоєнних творів; простою, емоційною мовою в них реалістично змальовувалася війна і післявоєнний період. Інша точка зору, що прославляла війну, була представлена «Стальним штурмом» (In Stahlgewittern) Ернста Юнгера. Як і Ремарк, Юнгер теж був учасником війни.
У 1933 році нацисти заборонили і спалили твори Ремарка, оголосивши, що Ремарк ніби нащадок французьских євреєв і його справжнє прізвище Крамер (слово Ремарк, записане навпаки). Цей «факт» до сьогодні наводиться у деяких біографіях, недивлячись на абсолютну відсутність будь-яких свідчень.
У жовтні 1925 року Ремарк одружився на Ільзі Ютті Замбоні, колишній танцівниці. Ютта протягом багатьох років страждала від сухот. Вона стала прообразом для кількох героїнь творів Ремарка, зокрема і для Пат з роману «Три товариші». Шлюб тривав трохи більше 4 років, після чого вони розлучилися. Втім, у 1938 році Ремарк знову уклав з Юттою шлюб — щоб допомогти їй покинути Німеччину та отримати можливість жити в Швейцарії, де в той час жив він сам, а пізніше вони разом поїхали до США. Офіційно розлучення було оформлене лише у 1957 році. Письменник до кінця життя виплачував Ютті грошову допомогу, а також заповів їй 50 тисяч доларів.
У 1958 році Ремарк одружився на голлівудській актрисі Полетт Годар. В тому ж році повернувся до Швейцарії, де і прожив решту життя. Помер Ремарк 25 вересня 1970 у віці 72-х років у місті Локарно. Похований на швейцарському кладовищі Ронко в кантоні Тічино. Годар похована поруч з ним.
Еріха Марія Ремарка вважають одним з письменників «втраченого покоління». Ця група «розсерджених молодих людей», які пройшли жахи Першої світової війни і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів. До цього покоління належали також Олдінгтон, Дос Пассос, Хемінгуей і Фіцджеральд. Їх книжки шокували західну публіку.
