Двері в день. Ґео Шкурупій

«Двері в день» — перший в українській і світовій літературі футуристичний роман, якому притаманні деструктивна структура та змішування жанрів. Разом із героєм Теодором Гаєм ми ледь чи водночас опиняємося у вирі подій і курйозів його нинішнього — цілком пересічного життя (паралельно з яким розгортається альтернативна детективна історія на межі із горором), минулого життя, у якому заклалися підступи сьогодення, й майбутніх альтернатив, яких може сягнути герой, наважившись зробити вибір і ступити у двері в новий день. Та в одній із альтернативних ліній він обирає двері в ніч, а ще в одній опиняється в первісно-общинному ладі, ставши персонажем олійної картини, яку угледів у вітрині магазину.

Альтернативи до футуризму письменницькі експерименти Ґ. Шкурупія сягають у атмосферно джазовому тексті «Чучупак», де важить радше поетика і ритміка тексту, його образність та екстатична сила, що постає із поєднання лібідо і мортідо, з еротизації смерті. Хоча це й перший в українській літературі текст, у якому окреслено й зафіксовано події Холодноярського повстання.

А в коротенькому блюзовому романі «Міс Андієвна» письменник в образі чарівної балерини, яка танцювала на ліхтарях, а нині ночує в парку і побирається по миску супу, означує стару й викинуту на задвірки Європу, без якої світові змовники-голодранці сподіваються прожити.